Зарубежная образовательная литература — Борис Поломошнов

Нотатка, що пропонується Вашій увазі — по суті — це запрошення. До ознайомлення. З дуже цікавою роботою Еріха Фромма: «Мистецтво любові, чи дослідження природи кохання». Коли ви будете читати цю книгу, Ви у чомусь будете погоджуватися з її автором, у чомусь — ні. Проте, в будь-якому випадку Ви не пошкодуєте за часом, згаяним на її прочитання. І — в розумінні отриманого від її прочитання задоволення, і — в плані отриманої від неї користі. Для Вашого життя. «Мистецтво любові…» можна коментувати,...

Эта заметка – о, пожалуй, самой скандальной работе эпатажного философа Герберта Маркузе: «Одномерный человек». Практически сразу же после ее опубликования на ее автора обрушился шквал яростной критики. Обвинения были самыми разнообразными: от уличения его в мизантропии и – до изобличения его же «замаскированной презрительности к людям». Маркузе называли и циником, и нигилистом, и экстремистом и «левооппортуничтическим ревизионистом». Сейчас, по прошествии полувека после того, как...

Вторая часть нашей статьи о Владимире Андреевиче Роменце призвана предоставить Вам возможность ознакомиться с удивительным талантом этого человека: сложное представлять так, как будто оно – простое, причем без малейшего ущерба для смысла представляемого. Обычно за наличием обилия терминологических выспренностей прячется отсутствие собственно мысли. Исключения – отдельные гении, которые пишут и говорят сложно просто потому что для них это – просто, и им кажется, что это так же просто и для...

Пропонована Вашій увазі стаття присвячена одній з найбільш гнаних робіт в історії філософії XX століття — «Кінець ідеології». Автор — Деніел Белл. На момент її написання — щойно став доктором філософії. Головне звинувачення на адресу і самої роботи, і її автора — «безідейність», нібито нав’язувана Д. Беллом всій філософії і всім філософам. Насправді ж мова тут йде про необхідну трансформацію, якої має зазнати ідеологія з тим, щоб перетворитися в ідеософію, тобто, в дослівному перекладі з мови...

Бертран Рассел прожил почти сто лет. И, судя по тому, что он за эти годы управился сделать – не зря. К числу того, что, будучи уже в возрасте «под девяносто», он с другим, так же, как и он, лауреатом Нобелевской премии в области литература – Жан-Поль Сартром – создали Международный трибунал по расследованию преступлений против человечности, которые совершили войска США во Вьетнаме.

Статья (в трех частях), что сейчас у Вас перед глазами, – попытка донесения. До сведения Читателя сути и смысла философского и научного наследия, оставленного нам с Вами Владимиром Андреевичем Роменцом, кем по праву могла бы гордиться любая страна, будь он ее гражданином. Один-единственный пример: у всех, кто слушал внимательно его лекции (а не-внимательно их слушать было просто не-возможно) по психологии детского и подросткового возраста, их дети стали их лучшими в мире друзьями. ...

Ця нотатка — про, мабуть, найскандальнішу працю епатажного філософа Герберта Маркузе: «Одновимірна людина». Майже зразу після її опублікування на автора налетів оскаженілий шквал критики. Звинувачення були найрізноманітнішими: від закидів щодо його мізантропії і до — викриття його ж «прихованої зневаги до людей». Маркузе охрестили й циніком, і нігілістом, і екстремістом, і «лівоопортуністичним ревізіоністом». У наш час, через півстоліття після того, як вийшла у світ «Одновимірна людина» Маркузе,...

Наведена тут міні-стаття присвячена розумінню феномена часу одним зі «стовпів» філософії XX століття — Мартіном Гайдеґґером, викладеного ним у роботі «Sein und Zeit» — «Буття і Час» і його ж доповіді «Zeit und Sein» — «Час і буття», прочитаної ним 31.01.1962 в актовій залі Фрайбурзького університету. Відразу ж обмовимося: ми навмисно відсторонюємося і від членства Гайдеґґера в NSDAP (Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei), і від його ректорства у Фрайбурзькому університеті саме за часів...

Данная – вторая – часть нашей работы, посвященной исследованию смысла и сути гегелевского опуса «Кто мыслит абстрактно?», является не только и не столько продолжением первой, сколько поиском конкретно-жизненного применения нашего – надеемся – состоявшегося понимания гегелевской задумки. Насколько удачно, или же – не-удачно у нас это получилось, или же – не получилось осуществить, судить Вам, уважаемый/уважаемая Читатель/Читательница.

Продовжуючи досліджувати філософську спадщину Деніела Белла, неможливо обійти увагою його працю «Майбутнє постіндустріальне суспільство: Досвід соціального прогнозування». У ній Белл вже постає перед нами не як запеклий обвинувач ідеологій, Ідеології як такої, а як автор, який ретельно зважує кожне своє слово, повністю усвідомлює, кому він протиставляє те, що він пише. Наше завдання тут було досить скромним: просто донести до Вашого відома виявлене Беллом — як сказане, так і не-сказане ним.

Ця стаття присвячена — не в останню чергу — «порятунку репутації» Еріха Фромма від можливих звинувачень через плагіат: адже слово-зворот «втеча від свободи» вперше було залучене до публіцистичного обігу не Фроммом, а Джентіле/Муссоліні. Причому — на вісім років до Фромма. Паралельно ми з Вами — за Вашим, звісно ж, бажанням — візьмемо найбезпосереднішу участь у з’ясуванні всіх обставин, котрі є і котрі стосуються парадоксального, але такого, що таки існує, причому — масовому явищу в Світі Людей:...

Бертрану Расселу, пожалуй, едва ли не первому среди представителей «западной» или же – «европейской» – как Вам будет угодно – школы мышления удалось придти к парадоксальной по своему существу мысли: чем больше мы абсолютизируем какую-либо – любую! – идею, тем больше она вырождается в абсурд.

Шопенгауер, окрім численних заслуг перед Філософією, заклав філософський фундамент нової науки, котру 1907-го року Іван Блох назвав сексологією. Зробив це Шопенгауер легко й невимушено — просто долучив розділ «Метафізика статевого кохання» до своєї головної праці — «Світ як воля та уявлення». У цій вельми цікавій книжці ви відшукаєте й хрестоматійний текст Шопенгауера і, як завжди, доступні й захоплюючі коментарі й пояснення Бориса Поломошного — популярного провідника філософськими хащами для...

Познайомтеся: Станіслав Лец. Прохання не плутати зі Станіславом Лемом. Теж — поляком. Теж — філософом. Але — по-іншому. Другий з них писав глибоко і багато. Перший — теж глибоко, але — коротко. Другого любили і досі люблять ставити. Кінорежисери. Першого любили і люблять цитувати. Президенти. Країн. І — генеральні секретарі. ООН. Втім, не будемо Вам заважати. Отримувати задоволення. Або ж — засмучуватися. Від того, з чим Вам доведеться зустрітися в афоризмах Станіслава Єжи Леца.

Эта небольшая заметка – о человеке большой души – Альберте Швейцере. Когда он оставил успешную карьеру профессора Страсбургского университета и почитаемого, концертирующего с непременным аншлагом органиста, и уехал в африканскую тьмутаракань, многие сочли это блажью, чудачеством, эксцентричным ходом, предназначенным для привлечения к своей персоне дополнительного внимания. Однако его гипотетическое чудачество обернулось чем-то иным. Чем? Разберемся.

В представляемом на Ваше обозрение материале речь идет о, пожалуй, самой эпатажной, загадочной и провокационной работе Георга Вильгельма Фридриха Гегеля: «Кто мыслит абстрактно?». В ней Гегель умышленно подталкивает читателя к тому, чтобы тот сделал содержательно ложные выводы в отношении и самогo абстрактного мышления, и его субъекта. Мы же в данной своей работе приходим к выводу о том, что Гегель таким экстравагантным образом проводит испытание читателей: и на их интеллектуальную...

Третья, заключительная часть нашей статьи о Владимире Андреевиче Роменце, авторе шеститомной «Истории психологии», которую на одном дыхании читают и изучают профессора и студенты Оксфорда, Кембриджа и Сорбонны, и которую, как правило, не включают в учебные программы в наших, отечественных университетах, посвящена тому, как можно сложнейшую философскую и психологическую проблематику, связанную с человеческими потребностями, представить просто и ясно. Не утрачивая при этом ни ее сути, ни ее...